|
Кицька Мурка й котик Барсик, або пригоди Барсика. В музеї...
| |
| Л_Коваль | Дата: Пятница, 27.03.2015, 18:56 | Сообщение # 1 |
|
Группа: Модераторы
Сообщений: 135
Статус: Offline
|  ...ПРИГОДИ БАРСИКА
Пригода перша.
Кицька Мурка та котик Барсик у музеї
Зимовим ранком у неділю,
Аби погратись на дозвіллі,
Сходити з тіткою на став,
До Мурки небіж завітав.
...
— Яке гарненьке котеня!
Одразу видно що рідня, —
В кватирку мовила Синиця.
Її вітала радо киця:
— Це котик Барсик, мій племінник,
Спортсмен майбутній і відмінник.
Лети, мерщій, до нас, Синичко,
В нас є зернята і водичка,
Я для пташат гостинець дам,
Бо взимку скрутно всім птахам, —
Всміхнулась Мурка до Синиці
Вони дали пташкам пшениці,
А потім почитали книжку
Про гномів та про Білосніжку,
Пограли на катку в хокей..
— А зараз підемо в музей:
Ти не малюк — вже справжній кіт,
Потрібно пізнавати світ,
А в нім не тільки фізкультура, —
Племіннику сказала Мура.
В музей прийшли після обіду.
— Картини тут з усього світу,
Це гордість нашої столиці, —
Так про музей казала киця, —
Глянь, Барсику, на цей офорт,
Чи на портрет, на натюрморт...
Аж очі сліпнуть від краси!
Та раптом чують голоси
І шарудіння з-за колони,
Щось мовлять там про охорону...
— Та це ж щури! Поглянь, вони
Зняли картини зі стіни.
Я зупинити їх повинна:
Нема ціни такій утраті, —
Зашепотіла котеняті, —
А ти не плутай під ногами:
Малий ще битись зі щурами,
Бо зуби в них аж надто гострі!
Біжи, поклич когось з дорослих, —
Коткові наказала тітка
І до щурів побігла швидко.
Та пусто вже було в музеї
І котик кинувся за нею:
— Нехай я краще там загину,
Та тітоньку саму не кину, —
Так вирішив хоробрий котик.
Піднявши войовничо хвостик
Він якомога біг скоріше
І кицьку наздогнав край ніші.
Крутилась Мурка, наче звій:
Вела з трьома щурами бій,
Не відступала перед ними,
Жбурляла блискавки очима,
Хапала пазуром сталевим
І схожою була на лева!
Метнувсь їй котик на підмогу,
Щурів покидав на підлогу,
Він був не Барсик — справжній барс,
Чи бог війни — сам грізний Марс!
Щури злякались і втекли.
— Ми разом їх перемогли:
Сама не знаю, чи й здолала б, —
Тут Мурка котику сказала, —
Пишаюсь, Барсику, тобою:
Ти став справжнісіньким героєм!
Ніколи мужність не втрачай
І завжди всім допомагай.
На другий день у дитсадочку,
Сховавшись від усіх в куточку,
Сидів наш Барсик з другом Джеком
І про вчорашню небезпеку,
Про тітку Мурку і крадіжку,
Про те, як налякався трішки,
І про музей, і про картини
Там другу мовив безупинно.
— Художником я хочу стати, —
Горіли очі в котеняти, —
Ось тільки виросту дорослим.
Матуся каже — це не просто,
Та вчитимусь я знову й знову
І стану ним обов’язково!
— А я, — Джек глянув у віконце, —
В музеї буду охоронцем,
Щоб стерегти твої картини.
Ти друг мій! Я тебе не кину!
До того ж — це почесна служба!
Вони домовились, що дружба
Між ними назавжди з цих пір,
І гратися пішли на двір.
...
Тут і казочці кінець,
А хто слухав,
МОЛОДЕЦЬ!
|
| |
| |
| Идущий | Дата: Воскресенье, 05.04.2015, 15:18 | Сообщение # 2 |
|
Группа: Администраторы
Сообщений: 2087
Статус: Offline
| ...
..
Вони домовились, що дружба
Між ними назавжди з цих пір...
|
| |
| |
| Идущий | Дата: Суббота, 18.04.2015, 15:54 | Сообщение # 3 |
|
Группа: Администраторы
Сообщений: 2087
Статус: Offline
| БАРСИК І ДЖЕК
.......Історія ця не вигадана. Все, що ви зараз прочитаєте тут про Барсика і Джека, цілковита правда. І саме тому вони стали героями попередньої казкової історії.
.......Одного разу тато приніс додому цуценя. Цуцика назвали Джеком. Він був ще зовсім малий і дуже кумедний.
.......А в тому домі вже жив котик Барсик. Він так само був малий і кумедний.
.......Цуценя і кошеня відразу стали друзями. Вони ні хвилини не могли бути одне без одного. Разом їли, разом гралися. Коли наставав вечір, Барсик умощувався на спині Джека, і так вони спали до ранку.
.......Йшов час. Джек виріс і став величезною вівчаркою. Він жив надворі у власному будиночку й охороняв дім.
.......Барсик теж виріс. Тепер це був справжній сибірський кіт. Великий і дуже пухнастий. Барсик жив у домі. Він був улюбленцем мами. Але собака і кіт зоставалися друзями.
.......Коли наставали морози, Барсик щовечора залишав теплий будинок і йшов спати до Джека. Як у дитинстві, він лягав Джекові на спину і зігрівав свого друга до самого ранку.
.......Та цікавішим було інше. Барсик був розумний і красивий кіт. Мама балувала його і часто давала що-небудь смачненьке.
.......Але завжди, коли Барсик отримував шматочок м’яса або кісточку з хрящами, він трохи з’їдав сам, а решту ніс у двір і клав перед Джеком.
.......Собака їв гостинець, а Барсик сидів і дивився на нього.
.......Я не знаю, про що саме в той час думав кіт, але мені в цю мить завжди здавалося, що він усміхається.
А в тебе є друг? Розкажи про вашу дружбу.
Чи є у вас вдома кіт або собака? Розкажи про них.
Як ти думаєш, чому говорять:
«Там добре жити, де вміють дружити».
Прислів’я
|
| |
| |
| Идущий | Дата: Четверг, 30.07.2015, 10:39 | Сообщение # 4 |
|
Группа: Администраторы
Сообщений: 2087
Статус: Offline
| ...
Послухай, повтори, запам'ятай віршик.
....
Якось на печі зрання
Кішка вчила кошеня:
«До хазяйки не нявчи –
Не випрошуй калачі.
А ставай завжди до світу
І мерщій мишей ловити!
Так робитимеш щодня,
Будеш гарним кошеням!»
|
| |
| |
|
Меню сайта
|
